Шляхи вирішення проблеми

Шляхи вирішення проблеми

     Професія – життя: так мистецтвом визнано правильний вибір професії.

     Вибір професії – тривалий і непрогнозований процес.

     Завдяки профорієнтації учні дізнаються про свій інтелект, характер, волю і здібності і особливо про те, як використати свої індивідуальні властивості у виборі своєї професії.

      Профорієнтаційна робота в школі традиційно служила для розвитку трудових ресурсів, забезпеченню продуктивної, вільно вибраної зайнятості громадян і попередженню безробіття серед молоді.

     Традиційне шкільне навчання, підкріплене виховною роботою цілеспрямованої профорієнтації, допомагає старшокласникам вибрати професії та спеціальності, що користуються попитом на ринку праці. Це підвищує їх шанси отримати гідно оплачувану роботу або прибуткову справу. Професійна орієнтація покликана забезпечити реалістичність запитів молодих людей, посилити їх орієнтацію на розвиток інтелектуальних, особистих і соціальних ресурсів, розширити діапазон професійної мобільності.

     Проте особливим досягненням профорієнтації в школі є ті зміни, що відбуваються у ставленні учнів до знань.

     Сучасна профорієнтація скеровує учнів на інтелектуально-розумову працю, що є необхідною для різного типу професійної діяльності: для технічно-робітничих спеціальностей, гуманітарно-соціальних та інших професій.

     Професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особистість з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивіда та потреб ринку праці. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

     Професійна орієнтація є соціально – економічною категорією за походженням, сутністю й показниками оцінки ефективності. За методами вирішення професійна орієнтація – це соціально – економічна, медико - фізіологічна та психолого – педагогічна проблема. Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвиткові здібностей і талантів людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і виступає одним із найважливіших елементів державної політики у сфері соціального захисту та зайнятості в цілому і молоді зокрема.

     Професійна орієнтація забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, сприяє підвищенню її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно – кваліфікаційного рівня, розвиток соціально – економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.

     Економічний ефект профорієнтації неодноразово підрахований в світі та складає нечуваний відсоток прибутку на кожний вкладений долар. Виграш отримується за рахунок того, що після якісно проведеної роботи не доводиться витрачати кошти на:

·                   додаткове навчання молодих фахівців на робочому місці;

·                   компенсацію результатів їх неякісної праці;

·                   виплату допомоги безробітним громадянам;

·                   їх психологічну реабілітацію, пошук для них нової роботи.

     Таким чином, метою профорієнтаційної роботи є освіта молодих людей в питаннях пізнання своїх особливостей (інтелектуальних, комунікативних, особистісних) і шляхів посилення тих своїх якостей, які сприятимуть успішному входженню в сучасну соціально-економічну ситуацію.

     Профорієнтаційна робота – система професійної діяльності психолога, педагогів, батьків, направлена на створення умов, що допомагають людині в професійному самовизначенні.

     У зміст роботи з учнями щодо профорієнтації входить просвітницька діяльність, де виділені наступні задачі:

1) виявлення інтересів, схильностей учнів, спрямованості особи, первинних професійних напрямів та їх динаміки;

2) визначення мотивації вибору професії;

3) формування готовності учнів до самоаналізу та самооцінки вибору майбутньої професії;

4) визначення ступеня відповідності «профілю особи», професійних вимог, внесення коректив у профнаміри.

     Серед численних завдань, які постають перед навчальним закладом, одне з пріоритетних – формування активної свідомої життєвої професійної позиції підлітків.

     В кожній віковій категорії учнів ця робота має свої особливості і вирішує конкретні завдання.

     Учнів 5-6 класів ознайомити зі світом професій на виховних годинах, зустрічах з представниками професій – частими гостями таких зустрічей мають бути батьки.

     З учнями 7-8 класів акцент робити на спеціальностях, поширених у нашому регіоні. Дітям пропонувати різні методики діагностики здібностей, інтересів, нахилів. Пропонувати для виконання практичні завдання – складати професіограми – описи конкретних професійних видів діяльності та їхнє обговорення.

     Учням старшого віку характерна жага пізнати себе, свої здібності, тому цій віковій категорії (9-11 класи), крім дослідження професійних інтересів, необхідно пропонувати діагностику особистісних якостей, комунікативних навичок, тестування інтелектуальних здібностей. З метою активного включення учнів в процес професійного самовизначення проводити тематичні виховні години, екскурсії на підприємства, в міський Центр зайнятості, зустрічі з викладачами та студентами різних навчальних закладів нашого регіону.

     Вся ця просвітницька, діагностична, розвиваюча робота у 5-9 класах повинна бути націлена на здійснення свідомого вибору профілю навчання у 10 класі – перше відповідальне рішення підлітка в ситуації професійного пошуку. Це завдання допоможуть вирішити різноманітні розвиваючі мотивуючі заняття, на яких старшокласникам запропонувати тренінгові вправи, активізуючи ігри: складання інформаційної карти – оцінки світу професій, тренінг навичок прийняття рішень «Сходинки до майбутнього», складання й захист «Життєвого проекту» та інші.

     Особлива увага в профорієнтаційній роботі повинна приділятися учням 10 – 11-х класів: забезпечення додатковою літературою, довідниками для абітурієнтів, інформацією про рейтингові іспити в ВНЗ, про особливості сучасного ринку праці, проведення індивідуальних та групових профконсультацій, складання й аналіз особистісного професійного плану учнями, організація занять з профільних предметів, відстеження подальших досягнень учнів.   

     Важливу роль в професійному самовизначенні учнів відіграють їхні батьки, тому особливе значення в даному напрямку роботи необхідно приділяти співпраці з сім’ями учнів. Проводити з ними просвітницьку й консультативну роботу.

     Відповідно до цих задач виділені основні напрями роботи в діяльності з профорієнтації:

1)               Ознайомлення зі світом сучасних професій (класні години, екскурсії, зустрічі зі спеціалістами);

2)               Вивчення сучасного та регіонального ринку праці (інформування, екскурсії, зустрічі зі спеціалістами Центру зайнятості);

3)               Вивчення особливостей особистості учня (діагностика інтересів, здібностей, експертний аналіз та самоаналіз особистісних якостей, класні години «Як пізнати себе?», «Перевір свої здібності», «Мої труднощі».

4)                Формування механізму свідомого професійного самовизначення, активізація проблеми професійного вибору, визначення життєвих цілей (розвиваючі тренінгові заняття, уроки профільних курсів 10-11 класи, тематичні класні години).

5)               Розвиток комунікативних, підприємницьких, правових навичок (розвиваючі тренінгові заняття, уроки та факультативи з профільних курсів, тематичні класні часи, лекції викладачів ВНЗ).

6)               Планування реалізації життєвих цілей (складання індивідуальних життєвих і професійних планів, консультації, відстеження досягнень, коригування методів досягнення успіху).

     Вирішуються задачі профорієнтаційної роботи наступними методами:

·                   Професійна просвіта. Сучасний ринок праці насичений різними спеціальностями (лише найпоширеніших близько 500), більшість із них майже невідомі учням. Знайомство з ними та аналіз їх особливостей важливі для орієнтації старшокласників у різноманітті професійного світу.

·                   Професійна реклама та пропаганда. Найбільш привабливими для сьогоднішніх підлітків та їх батьків є так звані «престижні» професії: програміст, оператор ЕОМ, юрист, економіст, бухгалтер, перукар та інші. Якщо згадати, що в перекладі з латинської «престиж» - це ілюзія, зрозуміло, чому в реальному житті дипломи за цими профілями для багатьох стають ілюзією. Бо не актуальні на сучасному ринку праці. Важливо орієнтувати учнів на професії, які реально цікавлять роботодавців.

·                   Дослідження професійних інтересів, нахилів, здібностей, особливостей розвитку. Для того щоб уникнути помилок під час вибору майбутньої професії, слід не тільки аналізувати особливості професії, а й глибоко дослідити свої нахили, здібності, особливості розвитку психологічного, фізіологічного. Ще відомий давньогрецький філософ Платон сказав: «Пізнай себе і виконуй свою справу». Саме ідея важливості процесу самопізнання покладена в основу формули процесу професійного самовизначення: 
«Образ Я+світ професій+практична проба сил=усвідомлений вибір».

·                   Організація «практичної проби сил» є найскладнішим моментом в умовах навчального закладу. Вирішити цю ситуацію можуть різноманітні рольові ігри, тренінгові вправи. Вони актуалізують проблему професійного вибору, формують активну, самостійну та зацікавлену позицію учнів, допомагають змоделювати своє професійне майбутнє.

·                   Професійні консультації допомагають здійснити глибокий індивідуальний аналіз особливостей обраного професійного напрямку, підбір найбільш відповідної спеціальності та її співвідношення зі своїми нахилами, здібностями, станом здоров’я, детальне планування засобів досягнення наміченого.

     Серед численних завдань, які постають перед навчальним закладом, одне з пріоритетних – формування активної свідомої життєвої професійної позиції підлітків.

     В кожній віковій категорії учнів ця робота має свої особливості і вирішує конкретні завдання.

  

Проектна діяльність у професійному становленні старшокласників

     Сучасне суспільство ставить перед учителем завдання: розвивати цілий комплекс особистісних якостей: ділових, вольових, моральних, - необхідний молодій людині, яка вступає в самостійне життя, щоб бути життєстійкою і конкурентоспроможною. Таким чином, знання є не метою, а засобом розвитку дитини, навчання стає цікавим, органічним періодом у житті учня. Наповнити навчальне життя школярів новим змістом, гармоніювати його з іншими виявами буття допомагає проектна діяльність. У проектній творчості створюються умови для суб’єкт-суб’єктного навчання, що здійснюється в процесі безпосередньої комунікації учитель – учень, які є співавторами проектів.

     На початку ХХІ століття активно реалізується ідея неперервної проектної освіти, яка поєднує цільову установку із включенням смислових орієнтирів особистості, допомагаючи вибудовувати значущу лінію «сюжетного» життєвого руху людини. У психології людини одвічно присутнє творче і проектне переживання світу. Сьогодні сучасному суспільству потрібен не виконавець, а творець. Діяльність від проблеми до завдання, від завдання до проекту, від проекту до втілення і захисту висуває вимоги не лише до організації навчання, а й до самого суб’єкта діяльності. Проектну діяльність можна вважати проблемною і розвивальною, оскільки вона формує мотивацію до творення й перетворення себе. Сьогодні проектність – це один із вимірів рівня культури народу. Більш того, спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування проектної діяльності надзвичайно актуальним.

     Розглядаючи еволюцію методів навчання, слід відмітити, що метод проектів відомий ще у 20-ті роки ХХ сторіччя. Починаючи з доби Відродження, в системі розвитку методів навчання чітко виділялася тенденція до активізації навчання, узгодження його з потребами життя й особливостями дитячої вдачі. На основі концепції прагматизму метод проектів було запропоновано, теоретично обґрунтовано та перевірено на практиці американським вченим, філософом і педагогом Дж.Дьюї. Його послідовник У.Кілпатрік розробив «проектну систему навчання».

     Останнім часом, у зв’язку зі становленням парадигми особистісно орієнтованої освіти, метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості школяра як суб’єкта діяльності та соціальних стосунків. Отже, процеси теоретичного та практичного застосування методу проектів – це нагальна проблема часу.

     У сучасну педагогічну практику активно ввійшло поняття «проект», і воно розглядається як форма, задум, план (проект – від лат. «кинутий уперед»). Проектування – це спеціальна, концептуально обумовлена та технологічно забезпечена діяльність, спрямована на створення образу бажаної в майбутньому системи.

     Слід визначити, що останнім часом у практиці шкільництва помітно зросла популярність проектної діяльності, а тому важливо звернути увагу на окремі критеріальні вимоги до її сучасного тлумачення:

·                   наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів;

·                   структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування;

·                   моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми;

·                   дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;

·                   система навчання та життєвої практики учня, в основі якої цілеспрямована практична діяльність учня, яка здійснюється на основі його самостійного вибору.

     Значна частина учнів загальноосвітніх шкіл не вміє застосовувати набуті знання в реальному житті. Тому використання проектної діяльності дає змогу подолати цей бар’єр, навчити старшокласників самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх на практиці. Участь старшокласників у шкільних проектах забезпечує їх активне залучення до вирішення власних життєвих і професійних завдань, допомагає набути досвід майбутнього висококваліфікованого фахівця, сприяє розвитку індивідуальності дитини, її вихованню як суб’єкта власної діяльності та життя.

     Отже, проектна діяльність є складовою практики учнів, яка в свою чергу, є важливою складовою життєвої практики. Неможливо навчитися мистецтву життя, не маючи життєвої практики, не вирішуючи різноманітних завдань.

     Таким чином, уведення проектної діяльності в процес професійного становлення особистості старшокласників допоможе учням набути досвід самостійного і творчого вирішення практичних, життєвих, професійних завдань.

     Основна мета проектної діяльності – спрямувати особистість старшокласників до вибору власного життєвого шляху, розумно вмотивованої діяльності, сприяти творчій самореалізації та професійному самовизначенню.

  Мета визначає рішення таких завдань:

1.                 Формування інтелектуальних, спеціальних і загальнокультурних знань і вмінь учнів з питань технології проектування, управління проектами, вміння шукати й знаходити об’єкти їх практичного застосування.

2.                 Розвиток таких ділових якостей, як ініціатива, відповідальність, співробітництво, навички роботи в колективі, пунктуальність, бачення проблем і прийняття рішень, уміння робити обґрунтовані висновки.

3.                 Розвиток умінь планування, одержання і використання інформації, на основі знання фактів, закономірностей науки, вмінь самостійного навчання, конструктивної соціалізації особистості учнів.

4.                 Формування трудової, соціальної, інформаційної, комунікативної, політико-правової компетенцій у проектній діяльності.

5.                 Формування життєвих навичок, пов’язаних зі спілкуванням, критичним мисленням, життєвих навичок само менеджменту.

6.                 Спонукання до пошуку рівноправних взаємин із дорослими в проектній діяльності.

7.                 Розвиток умінь регулювати свої конфлікти й конфлікти в команді, вирішувати природні протиріччя неконфліктними способами: шляхом співробітництва, компромісу, поступок.

8.                 Розвиток в учнів презентаційних умінь.

      Функції проектної діяльності зумовлюються потребами професійного розвитку особистості старшокласників:

·                   навчальна: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з питань технології проектування, управління проектами, основ наук;

·                   розвивальна: проявляється в забезпеченні умов для інтелектуального, загальнокультурного розвитку учнів, озброєння їх методами самостійної творчої пізнавальної проектної діяльності;

·                   виховна: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість старшокласників з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку; акумулювання в особі старшокласника загальнолюдських і морально-професійних цінностей;

·                   організаторська: полягає в необхідності організації проектної команди, вибору лідера-менеджера в управлінні проектами;

·                   інформативна: передбачає поширення отриманих знань серед учнів середньої школи, старшокласників інших навчальних закладів району, міста, області, батьків, працівників освітньої, соціальної та виробничої сфер.

Очікувані результати

Учні засвоюють:

·                   понятійний апарат проектної діяльності, основні характеристики і види проектів;

·                   структуру та формування проектної команди;

·                   основні етапи реалізації проектної діяльності;

·                   вимоги до організації проекту, оцінювання проектної діяльності;

·                   функціональну діяльність управління проектами, управління командою проекту;

·                   методи управління проектами, формування стилів керівництва та комунікацій в проектній команді;

·                   технологію життєвого проектування, життєвої програми особистості;

·                   структуру технології проектування, алгоритм, процедури й операції технології;

·                   роль проектної діяльності у формування творчої ділової особистості.

Учні вміють:

·                   планувати різні види проектів, давати оцінку та самооцінку їх презентацій;

·                   здійснювати постановку задач при управлінні проектами й управлінні командою;

·                   аналізувати, прогнозувати та попередньо вирішувати конфліктні ситуації в проектній команді та її оточенні;

·                   визначати особисті якості проектного менеджера-керівника;

·                   визначати ефективність застосування само менеджменту в роботі;

·                   будувати особисту життєву та професійну програму самореалізації;

·                   ефективно використовувати та швидко поповнювати, розширювати, інтегрувати власний досвід для вирішення нестандартних життєвих завдань, розв’язання проблемних життєвих ситуацій;

·                   самостійно здобувати нові знання, формувати нові вміння та навички, користуючись навичками пошуку;

·                   осмислювати, формулювати свій досвід, транслювати успішні проекти в професійну сферу життєдіяльності.